іншої, підкреслює визначальне властивість права — його нормативність. Мати у виді посібника загальне правило — це благо, особливо якщо воно загальне і стійке.
   2. Нормативність у даному підході органічно зв'язана з формальною визначеністю права, що істотно полегшує можливість керуватися правовими вимогами.
   3. Фіксованість засобів державного примуса у випадках порушення права.
   4. Протистояння режиму сваволі і беззаконню.
   5. Непряма орієнтація на необхідність зведення в закон належної (справедливої, моральної, прогресивної і т.п.) волі.
   6. Орієнтація на підзаконне нормативне регулювання суспільних відносин у ході юридичної практики.
   7. Визнання широких можливостей держави впливати на суспільний розвиток.
   Останній пункт як позитивну обставину не безперечний. І якщо приводити його тут, те треба мати на увазі та держава, що виражає інтереси суспільства, служить їм, орієнтуючись на такі цінності, як справедливість, воля, гуманність. Нормативне розуміння права добре служить у ті історичні періоди, що відрізняються стабільністю. Воно не викликає дорікань з погляду практики, якщо законодавство обновилося, якщо при цьому дотримані всі демократичні процедури, якщо в нормах відбилися передові настрої широких мас.
   Негативне в нормативному підході виявляється в ігноруванні змістовної сторони права: положення і ступені волі адресатів правових норм, суб'єктивних прав особистості, моральності юридичних норм, відповідності їхнім об'єктивним потребам суспільного розвитку. Сам по собі нормативний підхід до права був би непоганий. Уразливим його робить, як це ні парадоксально, держава. У силу різних причин у визначених обставинах воно задовольняється застарілими чи нормами, гірше того, видає акти, що йдуть врозріз з життям, приймає норми, що працюють на консервативні сили.
  
   § 63. Історична школа права.
   ИШП виникла як відповідна

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-154 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>