державі соціалістичному і не соціалістичному встають різні проблеми, марксистсько-ленінські навчання вимагають їхній розгляду під новим, не індивідуалістичним кутом зору.
   Конституційне право найвищою мірою відрізняється від конституційного права західних країн. Особливо характерні дві риси: ведуча роль, відведена комуністичною партією, і здійснення влади і керування радами всіх рівнів. Оригінальність радянського права не зводиться лише до характеристики конституційного права, теж можна сказати і про інші галузі: адміністративному праві, карному, трудовому, цивільному і т.д. Юристам західних країн було не зрозуміло адміністративне право, що не сконцентроване на охороні особистості і судовому контролі над адміністрацією. Для юристів же соціалістичних країн основним була державна політика будівництва комунізму: ідея судового контролю вони замінили новим видом контролю, здійснюваним представниками народу й суспільними організаціями.
   Ще одним важливим аспектом соціалістичного права є заперечення радянськими юристами приватного права. Права на думку теоретиків марксизму-ленінізму - це не більш ніж аспект політики, інструмент у руках пануючого класу. У цій концепції не залишається місця для приватного права, що претендувало б на незалежність від яких би то ні було упереджених думок і політичних обставин; "право - це політика, і, навпаки, те, що не є політикою, не є правом".
   Для радянської правової системи залишилися далекими ідея панування права і думка про те, що треба вишукувати право, відповідне почуттю справедливості, заснованому на примиренні, узгодженні інтересів приватних осіб і суспільства. Право носило імперативний характер, було найтіснішим образом

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-154 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>