ний наказ;
   вибір альтернативної моделі поведінки;
   надання пріоритету у виборі засобів дозволу або заборони.
  
   § 3. Характеристика системи законодавства
  
   Система законодавства — цілісна сукупність усіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів, що являє собою зовнішній вираз системи права.
   Структура законодавства — теоретична конструкція, що відображає внутрішню побудову законодавства; сукупність взаємодіючих та змістовно узгоджених елементів, яка визначається ситемою права, потребами впорядкува'ння суспільних відносин та рівнем розвитку юридичної техніки. Розрізняють три основні види структурної організації законодавства: галузеву структуру, субординаційну і федеративну.
   1. Галузева (горизонтальна) — нормативно-правовий акт, галузевий інститут, підгалузь, галузь, правовий комплекс (комплексна галузь).
   2. Субординаційна (вертикальна) — зумовлена різною юридичною силою нормативно-правових актів.
   3. Федеративна — розглядається як організаційний принцип, що виходить із федеративної форми державного устрою, який передбачає наявність двох основних рівней законодавства — федеративного (загальнодержавного) та законодавства суб'єктів федерації.
   Система законодавства України будується за галузевою і суб-ординаційною структурами. Враховуючи існування в Україні Автономної Республіки Крим, можна зробити висновок про те, що у побудові українського законодавства частково є ознаки і федеративної структури. Такий висновок підтверджується нормами розділу X Конституції України. Автономна Республіка Крим — невід'ємна складова частина України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання. Вона має свою Конституцію, яку приймає її Верховна

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-208 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>