для забезпечення кожній людині ЇЇ потреб та інтересів.
   Соціальне спілкування — частина соціальної поведінки, що виявляється в об'днанні, взаємному існуванні та взаємореалізації суспільних потреб та інтересів людей.
   Соціальне регулювання — моделювання соціальної поведінки людей за допомогою системи соціальних норм чи прямого примусу з боку соціальної влади.
   Таким чином, суспільство характеризується як організація людей у соціальну систему визначеного типу і форми, гир функціонує у часі і просторі для спільного задоволення своїх потреб та інтересів.
  
   § 2. Особа як соціальний суб'єкт державно-правових відносин
  
   Найважливішою соціальною цінністю будь-якого суспільства є людина. Юридична наука вивчає окрему людину як індивіда, особистість, громадянина, розглядає відносини людини з державою і суспільством.
   Індивід — це конкретна людина, що характеризується тільки їй притаманними індивідуальними якостями біологічного і соціального характеру.
   Сукупність індивідів, об'єднаних природними і соціальними зв'язками, утворює людське суспільство.
   Людина — це розумна істота, що має волю, дар мислення, здатна виробляти знаряддя праці і може свідомо користуватися ними. У людини, як індивіда, розрізняють біологічні і соціальні якості.
   Біологічне в людині складається з її природної основи, що характеризується наявністю біологічного тіла, органів чуття, природної фізичної сили та інших біологічних якостей.
   Соціальне характеризується концентрованим виразом тих суспільних відносин, які відображають взаємозв'язок людини із зов-нішним світом.
   Без біологічного змісту людини не можна охарактеризувати її соціальні якості. Проте тільки біологичне в людині не визначає її як особистість. Особу характеризує

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-208 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>