це задекларовані державою правила поведінки суб'єктів, щоб відображати правду, справедливість, добро тощо.
  
   Право виникає внаслідок: а) переростання монокорм (первісних звичаїв, традицій, моралі) у юридичні норми; б) правотвор-чої діяльності компетентних державних органів чи посадових осіб; в) перетворення рішень судових органів щодо конкретних справ на загальну норму, що є обов'язковою при вирішенні аналогічних випадків.
   Санкціонований звичай. Між правом і державою встановлюється досить складний зв'язок. Через право держава прагне впроваджувати в життя свою волю, яка за авторитарних режимів має класовий характер. А це означає, що первісні звичаї чи традиції пристосовуються до інтересів пануючого класу, забезпечуються відповідними санкціями, реалізація їх підтримуєтьтся апаратом державного примусу і є засобом підпорядкування населення волі економічно і політичне пануючого класу. Виникає правовий звичай як найбільш стародавня форма права.
   Судовий прецедент. Судові органи, як органи держави в авторитарних державах, захищали інтереси пануючої верхівки, тому не застосовували деяких звичаїв, що захищали інтереси всіх, або змінювали їх зміст, запроваджуючи нові правила. Судові функції часто виконували церковні служителі, правителі чи інші посадові особи державних органів. Захищаючи інтереси пануючих класів, судові органи утворювали судовий прецедент, тобто рішення суду щодо конкретної справи набувало властивостей загальної норми. Це зумовило появу судового (адміністративного) прецедента.
   Встановлення законів, 3 появою писемності держава (її органи), а також посадові особи шляхом правотворчої діяльності закріплювали свою волю в законах, указах та інших нормативних актах. У перших державних

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-208 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>