ництво центральної установи того чи іншого відомства, коли дає офіційну відповідь на запити підвідомчих організацій і підприємств з приводу трактування і застосування окремих нормативних положень. Його сила обмежується сферою діяльності певного відомства.
   При всіх цих різновидах загального офіційного тлумачення оформляються відповідні юридичні документи — акти тлумачення. Ці акти нових норм не створюють, а служать своєрідним додатком до нормативного акта, норми якого тлумачаться. У межах компетенції інтерпретатора вони мають загальнообов'язкову силу в тих сферах, на які поширюються.
   Офіційне казуальне тлумачення:
   — роз'яснення, що відображається у правозастосовному акті, є обов'язковим для учасників конкретних суспільних відносин, з приводу яких виноситься правозастосовне рішення (вирок, постанова та ін.);
   — роз'яснення осіб, які є офіційним учасниками правозастосовного процесу. Рішення фіксуються у матеріалах правозасто-совного процесу, мають юридичне значення для всіх учасників даного процесу.
   Неофіційне тлумачення — роз'яснення норм права, яке дається неуповноваженим суб'єктом і тому позбавлене юридчної сили і не тягне за собою юридичних наслідків.
   Поділяється на доктринальне, компетентне та буденне.
   За формою воно може бути як усним, так і письмовим.
   Неофіційне доктринальне тлумачення — наукове роз'яснення змісту правових актів, цілей правових норм, яке здійснюється у результаті теоретичних планів, наукового аналізу права в монографіях, науково-практичних коментарях. Коли йдеться про доктринальне тлумачення, то мається на увазі науковий характер і ступінь систематизації правової ідеології.
   Воно може бути систематизоване і несистематизоване.
   Систематизоване тлумачення являє

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-208 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>