залежно від його одиничних конкретних особливостей, поширюється на поведінку всіх можливих учасників цих відносин. Його часто називають «нормативним тлумаченням».
   Нормативне (загальне) офіційне тлумачення не веде до створення правових норм, у процесі його з'ясовується і роз'яснюється зміст існуючих. Нормативне тлумачення стосується всіх випадків, які потрапляють у сферу регулятивного впливу норми. Воно дає відповідь на питання, які особи можуть виступати суб'єктами даних правовідносин, які риси характеризують зазначений у нормі юридичний факт або у яких формах він може виявлятися у реальному житті та тягнути за собою правові наслідки тощо.
   Казуальне тлумачення стосується конкретного, одиничного прояву упорядкованих правовою нормою суспільних відносин, конкретного «казусу». Воно не має загального значення, не поширюється на інші прояви суспільних відносин та їх учасників. Казуальне (індивідуальне) тлумачення також може бути офіційним, але не мати загального значення, зводитися лише до конкретного випадку. Такі ситуації, зокрема, виникають, коли суддя тлумачить правову норму при вирішенні конкретної справи стосовно тих осіб та життєвих фактів, які були приводом для здійснення судового процесу.
   Офіційне тлумачення здійснює компетентний орган чи посадова особа внаслідок службового обов'язку і має юридичне значимі наслідки.
   Воно може бути автентичним, легальним та відомчим.
   Автентичне тлумачення проводиться тим органом, яким було створено норму права. Воно є найбільш компетентним і авторитетним, оскільки орган, що створив правову норму, може найточніше розкрити її зміст.
   Легальне тлумачення правових норм дає спеціально уповноважений на те орган.
   Відомче тлумачення здійснює керівництво

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-208 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>