и сутність тлумачення, необхідно перш за все з'ясувати, що розуміється під змістом правової норми, а потім проаналізувати процес встановлення її точного змісту і ті умовні за яких це може відбутися.
   Тлумачення не вносить поправки, доповнення чи зміни до правової норми. Орган чи особа, які здійснюють тлумачення, повинні враховувати умови, в яких застосовується правова норма, і її вплив на суспільну свідомість. Проте, це не означає, що у процесі тлумачення, посилаючись на зміну умов, на виникнення нових потреб соціального розвитку, можна відходити від точного змісту правової норми, давати нормам такий зміст, який би мав зовсім інше значення, ніж той, який вкладений у них самим законодавцем.
   Розрізняють тлумачення індивідуального і загального (нормативного) правового акта.
   Тлумачення актів індивідуального правового регулювання виражається у встановленні оригінального змісту, який є в конкретних рішеннях і констатаціях. Воно завжди стосується одиничних, конкретних суспільних відносин і здійснюється як самим органом, що приняв рішення у справі, так і іншими особами.
   Тлумачення актів загального правового регулювання передбачає виявлення їх змісту і призначення, зв'язків з іншими нормативними актами, юридичної сили і природи стосовно невизначеного кола осіб і однотипних ситуацій, загальні риси яких окреслено в даному акті (нормі).
   § 3. Види тлумачення
  
   Існують різні підстави для класифікації тлумачення на певні види: а) тлумачення за суб'єктами; б) за обсягом; в) за способами; г) за аналогією.
   Тлумачення за суб'єктами: а) офіційне й б) неофіційне, які можуть бути загальними і казуальними.
   Загальне тлумачення розраховано на будь-який прояв регулювання правовою нормою суспільних відносин

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-208 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>