кару мали іслам і християнство. У цьому регіоні християнство було запроваджено у IV ст. 30% населення цього регіону — християни. Ісламізація тут почалася в XI ст. Мусульман серед населення Африки 35%.
   Але ні християнство, ні іслам не здобули повної перемоги над традиційним правом, хоч мали на нього значний вплив. Вони позбавили звичаї їх надприродної сили і магічної основи, що відкрило шлях до їх занепаду.
   Нове право у країнах Африки і Мадагаскару являло собою систему норм і нормативно-правових актів, що регулювали цілий ряд кримінальних, адміністративних, торгових, морських, фінансових, поліцейських відносин, охорони здоров'я, освіти і публічних робіт. Саме у цих галузях традиційне право не мало ніякої бази. На місцевому рівні основна частина суспільних відносин, особливо тих, що були пов'язані з сім'ями, громадами, населенням селищ і сіл, регулювалися звичаями традиційного права.
   Країни Далекого Сходу тривалий час використовували традиційне право. Народи цих країн, на відміну від народів Африки і Мадагаскару, не знали колонізації. В них існує право, але його роль у суспільстві незначна. Географія та історичний розвиток країн Далекого Сходу привели до того, що Китай, Японія, Монголія, Корея, держави Індокитаю значно відрізняються одне від одного, і вплив Заходу не привів до зміни їх традиційних структур.
   Серед джерел права цих країн, де в основу було покладено романську систему права, був нормативно-правовий акт, судова (юридична) практика, доктрина, правовий звичай та ін. Значну частину законодавстава було кодифіковано.
  
   § 6. Значення порівняльного правознавства для працівників правоохоронної діяльності
  
   Розширення контактів між різними країнами і державами спонукає до активного

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-208 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>