ніального періоду, нові керівники незалежних країн Африки і Мадагаскару підтвердили. Ніхто не виступив з вимогою скасувати той чи інший закон. У той же час керівники незалежних країн більше уваги почали приділяти забезпеченню розвитку своїх країн, відродженню та зміцненню їх традицій. Почалося реформування як публічного, так і приватного права.
   У сфері державного права і конституційного регулювання майже всі країни Африки і Мадагаскару відмовилися від парламентської форми правління, віддавши перевагу президентській, яка часто перероджувалася на диктатуру, виключаючи участь народу у здійсненні влади.
   У сфері приватного права чітко виражена тенденція до відродження звичаєвого права. У той же час була загальна згода на відмову від ряду норм, які перешкоджали розвиткові країни, але такі дії часто були спрямовані на відхід від традиційного звичаєвого права.
   Нове керівництво незалежних держав, що було виховано на моральних цінностях традиційного права, прагнуло утвердити і зберегти ці цінності. Було взято курс на збереження солідарності між членами соціальної групи з тим, щоб не впасти у крайність індивідуалізму.
   Деколонізація супроводжувалася деклараціями, що підкреслювали значну користь звичаєвого права. Приймалися рішення про кодифікацію звичаїв чи їх санкціонування шляхом компіляцій (Мадагаскар, Танганьїка, Нігерія).
   Велика робота із систематизації звичаєвого африканського права проводилася школою східних і африканських дослідників Лондонського університету. Вони опублікували низку томів, в яких описувалося звичаєве право і право спадкування у Кенії, шлюбне, майнове, спадкове та зобов'язальне право в Малаві та шлюбно-сімейне право Ботсвани.
   Значний вплив на традиційне право Африки і

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-208 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>