а французькими та англійськими юристами не тотожне. Англійські правові норми вироблені судами. Це положення, які беруться з основної частини рішень, винесених вищими судами Англії. Таким чином, норма права в Англії тісно пов'язана з обставинами конкретної справи і застосовується до вирішення справ, аналогічних тим, рішення з яких було вже принято раніше. Таку норму не можна зробити більш загальною і абстрактною, бо це перетворить пре-цедентне право на право доктринальне. Навіть норми права, що містяться у законах, англійські суди застосовують тільки після того, як вони розтлумачені судами.
   Основним джерелом англійського права є судовий прецедент. Вивчення прецедентів слід починати з вивчення судової практики.
   За традицією, закони в англійському праві відіграють другорядне значення. Вони вносять лише доповнення чи корективи в існуюче право, утворене Вестмінстерськими судами і канцлерським судом.
   Серед інших джерел англійського права слід відмітити звичай, доктрину, розум, які теж відіграють другорядне значення щодо прецеденту і законів.
   Судовий прецедент — рішення вищих судових інстанцій Англії, яким надається нормативного характеру при вирішенні ана-, логічних справ. Розглядати прецедент неможливо без розгляду основних принципів системи англійських судів.
   В Англії існують різні види юрисдикції. Суди поділяються на:
   а) високе правосуддя, що здійснюється вищими судами;
   б) низьке правосуддя, що здійснюється низькими судами і ква-зііюридичними органами.
   До високих судів належали Вестмінстерські суди (суд королівської лави, суд загальних тяжб, суд казначейства, що застосовували норми загального права, та канцлерський суд, який діяв на основі права справедливості, суди адміралтейства,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-208 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>