м було порівняння римського права і права канонічного. В Англії тривалий час юридична наука порівнювала канонічне право та загальне право. Ш.-Л. Монтеск'є шляхом порівняльного дослідження законів різних часів і народів намагався пізнати їх дух та визначити принципи найкращої форми держави.
   Порівняльне правознавство слід розглядати як ефективний засіб забезпечити вдосконалення національного права. Адже глибоке розуміння всіх переваг і недоліків власної системи права можливо лише за умови знання того, чим вона відрізняється і в чому збігається з правом інших держав. Саме тому вивчення і порівняння досвіду правотворчої, правозастосовної та правоохоронної діяльності інших держав дає багатий матеріал для розуміння сутності права і пошуку шляхів удосконалення національних правових систем.
   Правова система — сукупність внутрішньо узгоджених, взаємопов'язаних, соціально однорідних юридичних засобів, за допомогою яких держава здійснює необхідний нормативний вплив на суспільні відносини, закріплюючи, регулюючи, охороняючи і захищаючи їх від правопорушень.
   Вона:
   • базується на праві;
   • формується у зв'язку з правом;
   • має вторинний характер щодо базисних відносин;
   • існує у вигляді складного комплексного утворення;
   • складається із ряду елементів. Елементи правової системи: статичні:
   — система права;
   — система законодавства;
   — правові принципи;
   — правова культура;
   — юридичні установи;
   — юридична техніка;
   — юридичні терміни;
   — правова політика; динамічні:
   — правотворчість
   — правореалізація
   — юридична практика
   — правові відносини
   У сучасній вітчизняній та зарубіжній юридичний літературі існують і інші підходи до визначення елементів правової системи, а саме до її цілісної системи

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-208 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>