3) за обсягом суспільних відносин, на які поширюється правове регулювання, розрізняють загальне (нормативне) та індивідуальне правове регулювання.
   Загальне-— має місце тоді, коли обсяг суспільних відносин, що регулюються, кількісно невизначений;
   індивідуальне — коли правове регулювання розраховано на одну конкретну життєву ситуацію.
   Тип правового регулювання — юридичний режим, загальний порядок регулювання, що складається у певній сфері суспільних відносин. Розрізняють загальнодозволений і загальнозабороняю-чий тип регулювання.
   Стадії правового регулювання:
   1) регламентування суспільних відносин шляхом загального програмування юридичних прав та обов'язків їх учасників;
   2) виникнення суб'єктивних юридичних прав та обов'язків (правовідносин) у суб'єктів права;
   3) реалізація суб'єктивних юридичних прав та обов'язків.
  
   § 2. Механізм правового регулювання
  
   Механізм правового регулювання (МПР) — єдина система правових засобів, за допомогою яких здійснюється результативне правове впорядкування суспільних відносин.
   Складовими елементами МПР є: норми права, нормативно-правові акти, юридичні факти, правові відносини, акти реалізації, тлумачення та застосування норм права, законність, правосвідомість і правова культура.
  
   § 3. Характеристика елементів механізму правового регулювання
  
   Норми права в МПР утворюють нормативно-правову базу правового регулювання, моделюють, закріплюють, регулюють чи охороняють суспільні відносини.
   Нормативно-правові акти — це письмові документи, що їх прийняли компетентні суб'єкти, в яких організується зміст правових норм, виражаються правила поведінки зовні та забезпечується їх введення у дію.
   Юридичні факти — життєві обставини, що породжують, змінюють

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-208 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>