Суб'єктом складу адміністративного правопорушення визнається особа, якій до моменту вчинення адміністративного проступку виповнилося 16 років (ст. 12 КпАП України).
   Колективними суб'єктами правопорушень можуть бути державні органи (наприклад, місцеві ради), громадські організації (наприклад, профспілки), юридичні особи.
   Суб'єктивна сторона — внутрішня психічна діяльність особи, яка характеризується провиною, метою та мотивом вчинення правопорушення.
   Під провиною розуміють психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільне небезпечного діяння і суспільне небезпечних наслідків як у формі наміру, так і необережності.
   Намір як форма провини характеризується тим, що особа усвідомлює суспільне небезпечний характер своєї діяльності, передбачає суспільне небезпечні наслідки і або бажає, або свідомо допускає їх настання. Залежно від вольового критерію намір поділяють на прямий і непрямий, на завчасно обдуманий, такий, що виник раптово, та неконкретизований.
   Необережність при вчиненні правопорушення має місце тоді, коли особа передбачала настання суспільне небезпечних наслідків свого діяння і легковажно розраховувала їх запобігати або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Залежно від вольового критерію розрізняють такі види необережності, як самовпевненість і недбалість.
   Розрізняють і мішану форму провини, тобто таку, коли особа щодо суспільне небезпечного діяння має намір, а відносно суспільне небезпечних наслідків — необережність.
   Мотив як ознака суб'єктивної сторони правопорушення, — це те, що відображається у свідомості особи і спонукає П до вчинення правопорушення. Мотив близький до провини, але не зливається з нею. Він впливає

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-208 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>