тя системи права, зовнішні — шляхом аналізу системи законодавства та вивчення окремих форм (джерел) права.
   Форми (джерела) права — державно-офіційні способи закріплення і зовнішнього прояву правових норм, що засвідчують їх загальнообов'язковий характер.
   Правовий звичай — санкціоноване державою звичаєве правило, що має загальнообов'язковий характер та гарантовано його примусовою силою.
   Правовий прецедент (судовий, адміністративний) — об'єктивне рішення органу держави у конкретній справі, якому надається формальна обов'язковість при розв'язанні всіх наступних аналогічних справ.
   Нормативний договір — правило поведінки загального характеру, що встановлюється за взаємною домовленістю кількох суб'єктів і забезпечується державою.
   Міжнародно-правові акти — норми міжнародного співтовариства, які із санкції держави поширюються на її території.
   Нормативно-правовий акт — письмовий документ компетентного органу держави (чи різних держав), у якому закріплено правило поведінки загального характеру, що забезпечується державою.
  
   § 3. Нормативно-правові акти та їх дія
  
   Виходячи їз визначення нормативно-правового акта, слід вказати на їх видове різноманіття. Найпоширенішим є поділ нормативних актів за юридичною силою, внаслідок чого маємо дві значні групи — закони і підзаконні нормативні акти.
   Закон — нормативний акт, прийнятий вищим представницьким органом державної влади (парламентом) або шляхом безпосереднього волевиявлення населення (референдум), який регулює найважливіші відносини і має найвищу юридичну силу щодо актів вищих державних органів і громадських організацій. Види законів: основний, конституційні, органічні та звичайні.
   Підзаконні акти — акти компетентних органів, що їх видають на

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-208 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>