XIV - XV століття) він охопив Сомалі та береги Індійського океану. 35 % населення екваторіальної Африки - мусульмани. Наслідком християнізації та ісламізації звичаєвого права Африки і Мадагаскару стала втрата віри в надприродне, магічне існування норм-звичаїв як створених світопорядком. Звичай став сприйматися лише тоді, коли він освячувався релігією. Це було першим кроком на шляху поступової втрати стародавніх звичаїв, їх авторитету. Відбувалося обмеження сфери їх впливу.
   Другий крок у витисненні звичаєвого права припадає на період колонізації африканських держав (XIX - 50 - 60-ті роки XX ст.). Насаджуються норми і судова система європейського права - англійського, бельгійського, португальського, французького. Французьке право введене у французьких колоніях Африки та Мадагаскарі; бельгійське - у Конго; португальське - в Анголі і Мозамбіку; загальне англійське право - в англійських колоніях; романо-голландське, а пізніше англійське загальне право - у Південної Африці. Без правових норм колонізатори не могли створити необхідну систему виробничих відносин, яка забезпечувала б приплив сировини, збут продукції і т. под. Звичаєве право не могло створити необхідної правової бази, тому право запозичувалося від Заходу. Це стосується насамперед торгового, акціонерного, патентного, морського, трудового права. Стали застосовуватися іноземні кодекси - французький Кримінальний кодекс (із 1946 р. у французькій Західній Африці та Мадагаскарі), англійський Кримінальний і Кримінально-процесуальні кодекси (в англійській Західній Африці).
   Правові форми особливо широко використовувала Англія при проведенні колоніальної політики. Вона створювала колоніальну імперію в Африці значною мірою через поширення там дії своєї юрисдикції. У кожній

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>