При спадкуванні майно переходило не до окремої особи, а до сім'ї або общини. Компенсація збитків проводилася общинами, а не особами одна одній.
   Общини відповідали за правопорушення своїх членів. Завдання розв'язання конфлікту вбачалося у примиренні зацікавлених осіб, а не в установленні прав. Справедливим вважалося те, що забезпечувало згуртованість общини, відновлювало злагоду в ній. Досягнення згоди було важливим ще й тому, що був відсутній дійовий механізм виконання рішень у справах усунення конфліктів.
   Общинно-груповий характер обов'язків і відповідальності став однією з головних причин нерозвиненості права, юридичних професій, юридичної науки, юридичних установ.
   Принципові відмінності норм звичаєвого африканського права від європейського:
   1) норми-звичаї не диференційовані на права й обов'язки;
   2) акцент у них зроблено на обов'язки, скоріше моральні, ніж юридичні;
   3) суб'єктивні права поглинуті правом общини. Р. Давид об'єднує ці особливості звичаєвого права Африки під назвою «африканська концепція соціального порядку».
  
   § 3. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки
  
   До колонізації країн Африки звичаї зазнали впливу християнства, мусульманства, але він не був всепоглинаючим, тому що ні християни, ні мусульмани не укріпили панування своєї релігії, норми-звичаї продовжували діяти, навіть незважаючи на те, що вони суперечили новій вірі. Водночас вплив християнства та ісламу зберігся й дотепер і позначається на характері формування правових систем.
   Ефіопія стала християнською країною на початку IV ст., інші країни Африки і Мадагаскар - у XIX ст. Серед жителів Африки 30 % - християни. Початок поширення ісламу в Африці припадає на XI ст. Регіони його впливу - країни Західної Африки, лише пізніше

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>