менем у правових системах далекосхідних країн є компроміс, який досягається без залучення закону.
  
   § 2. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела його формування
  
   Китайське право - це сукупність підтримуваних державою моральних, етичних, релігійних і правових норм, що склалися на основі філолофсько-моральних концепцій даосизму, конфуціанства, легізму.
   З даосизму (основоположник вчення Лао-цзи, VI ст. до н.е.) була сприйнята ідея про існування «дао» - природного закономірного шляху, яким розвивається Всесвіт і якого має додержуватися людина. Дао - закон неба, природи і суспільства, який в змозі відновлювати справедливість. Усе неприродне (штучні встановлення у сферах управління, законодавства та ін.) вважається відхиленням від дао. Додержуючись закону дао, людина повинна не проявляти самостійної активності, не намагатися вдосконалювати суспільство, державу, закони, а покладатися на дао і повернутися до природності.
   Істотний вплив на ідеологію Китаю справило конфуціанство (VI ст. до н.е.). Впливовою ідеологічною течією воно стало відразу після виникнення, а в II ст. до н.е. було визнано офіційною ідеологією і взяло на себе роль державної релігії. Аж до революції 1911 р. конфуціанство залишалося основою офіційної ідеології та зберегло свій вплив і дотепер (у модернізованому вигляді).
   Філософське вчення Конфуція (551 - 479 pp. до н.е.) на відміну від даосизму полягає в диференціації світу природи І світу людини, утвердженні активності особи, а не її бездіяльності. Відповідно до конфуціанства природний закон - дао, або тіан дао, (божественний шлях) - не управляє безпосередньо світом людини. Світ людини не розчиняється у світі природи, оскільки природа - це ідеальний світ. Людина повинна прагнути до світу

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>