ід періоду мусульманського панування, коли індуське право ігнорувалося), а також рівне значення індуського і мусульманського права. З іншого боку,„ поширення англійського права призвело до значної трансформації індуського права, звуження сфери його дії. Всі важливі сфери суспільних відносин (відносини власності, зобов'язальне право) були врегульовані загальним правом Англії, яке поширювалося на всіх громадян, що проживали на території держави незалежно від їх релігійної належності.
   Правда, колонізатори робили деякі спроби врахувати національні особливості скореної території, її право. До британських суддів, що відправляли в Індії правосуддя і слабко знали індуське право, були прикріплені освічені індуси - пандити, які надавали їм інформацію з тих чи інших питань. Така практика існувала до 1864 р. До цього часу англійського судді набули досвіду, накопичилося чимало судових прецедентів на місцевому матеріалі.
   У колоніальний період частково був закладений фундамент розвитку «територіального», тобто загальногромадянського, права, який охоплював своїм впливом як індусів, так і християн, євреїв, представників різних релігійних общин. Робилися спроби кодифікації нормативно-правового матеріалу Радою при генерал-губернаторі (створена у 1833 p.). Під керівництвом члена цієї Ради юриста Маколея 6ула розроблена концепція кодифікації: 1) мусульманського права; 2) індуського права; 3) територіального права - для випадків, коли не застосовується ні мусульманське, ні індуське право. Пропонувалося як основу індуського права прийняти (із деякими змінами) англійське право. Проте принцип кодифікації зустрів опір з боку юристів загального права.
   Друга спроба створити проекти територіального права (1853 р.) також не була завершена. Однак

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>