перед належність до конкретної касти. Кожній касті притамані певні права, обов'язки, мораль, правосвідомість, які регламентують життя її членів. Ці положення індуїзму склали релігійно-моральні засади індуського права.
   Правила поведінки людей викладалися у збірниках - шастрах. У них класифікувалися норми відповідно до трьох принципів (чеснота, інтерес, задоволення):
   1) дхарма - містить норми-правила поведінки, угодні Богові;
   2) артха - містить правила поведінки, які дозволяють розбагатіти і опанувати мистецтвом керівництва;
   3) кама - містить правила поведінки, які переслідують мету одержання задоволення.
   Дхарма має певний пріоритет перед артхою і камою. У широкому розумінні дхарма означає загальний порядок у світі, який організує всю живу і неживу матерію. У вузькому ж - це обов'язок (релігійний, моральний, правовий), спосіб життя благочестивого і доброчесного індуса у всіх її проявах.
   Особливостями дхарми є:
   1) відсутність відмінностей між релігійними і юридичними обов'язками. Наприклад, правителям одночасно наказується відвідувати храм і забезпечувати громадський порядок;
   2) відсутність згадування про суб'єктивні права;
   3) визнання звичаю джерелом права.
   Релігія буддизму (VI ст. до н.е.), яка справила вплив на індуїзм, виникла як певна критика брахманізму. Вона відкидала: 1) Бога як верховну особу, морального правителя світу, першоджерело закону; 2) систему варн, принцип їх нерівності. Традиційно-теологічному брахманистському тлумаченню дхарми буддизм протиставив своє розуміння. Дхарма - це керуюча світом природна закономірність, природний закон, пізнання і застосування якого необхідно для розумної поведінки. Буддизм проповідував гуманізм, добре ставлення до інших людей, непротивлення злу злом і насильством.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>