татом діяльності сунітських і шиїтських правових шкіл, які справили значний вплив на еволюцію мусульманського права.
  
   § 5. Система мусульманського права та її структура
  
   Система мусульманського права відрізняється від інших правових систем світу як за джерелами (формами) права, юридичною термінологією і конструкціями, забарвленими в релігійні тони, так і за структурою, яку складають специфічні галузі, що сформувалися за різних часів, інститути і норми права. Доктринальна розробка мусульманського права ускладнювала його систематизацію, хоча і надавала йому гнучкості і можливості розвитку. З позицій ісламу право не повинно бути відображенням дійсності. Воно - «світило», яке веде віруючих до релігійного ідеалу. В ньому мало узагальнень і визначень.
   Мусульманське право не поділяється на загальне і приватне право, як у правових системах романо-германського типу, або на загальне право і право справедливості, як у країнах англо-американського типу. Тут існують інші підходи до структурного об'єднання норм. Система мусульманського права формувалася представниками основних мусульманських толків (ритів) - сунітських і несунітських - через правові комплекси норм і принципів відповідно до основної тематики: релігія, сім'я, община та ін.
   Сферами релігійно-правового регулювання вважалися:
   • відносини правовірних з Аллахом;
   • взаємостосунки між людьми;
   • зв'язки між державами або релігійними конфесіями.
   Кожний толк орієнтувався на обрані релігійні постулати і створював норми права для регулювання певних сфер суспільних відносин. Ці норми, поєднані в комплекси, створювали своєрідні галузі права. Так, закон Османської імперії Маджалі (1869-1877 pp.), який можна вважати об'єднаним цивільним і процесуальним кодексом, поділив норми

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>