їни в іншу в рамках англо-американського типу правової системи. Чимало прецедентних норм, вироблених англійськими судами, стали надбанням інших держав або враховувалися їх судцями. Спостерігається віддання переваги іноземним прецедентам над національними, особливо в країнах Співдружності.
   Проте було б помилковим вважати, що у Великій Британії панування прецеденту є повсюдним. Він застосовується лише в Англії та Уельсі. В Шотландії і Північній Ірландії, а також у деяких острівних територіях він не набув значного поширення. Правові системи Англії й Уельсу, Шотландії, Північної Ірландії існують відносно відокремлено, їх відмінність одна від одної полягає у тому, що прецедент, закон, звичай в них справляють не однаковий вплив на розвиток правової системи. Крім того, останнім часом кілька країн позаєвропейського загального права (в тому числі Канада і Австралія) заявили про свою правову автономію.
  
   § 11. Закон в англійській правовій системі. Співвідношення закону і прецеденту
  
   Статут (закон) з'явився раніше прецеденту. Спочатку він обмежувався внесенням виправлень і доповнень до судової практики, але поступово посів істотне місце в правовому регулюванні суспільних відносин. В останній чверті XX ст. закон набув такого ж самого значення, як у правових системах романо-германського типу, і міцно утримує ці позиції й нині.
   Закон в Англії - акт, прийнятий в установленому порядку в однаковій редакції обома палатами парламенту і санкціонований (підписаний) монархом.
   Існує потрійна система офіційних правових актів:
   1) закони, створені законодавчою владою (парламентом);
   2) правила, встановлені виконавчою владою (королевою та її міністрами);
   3) система прецедентних норм (прецедентне право), що виникають під час вирішення справ

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>