і державою;
   - міжнародне право - регулює відносини між-державами і між громадянами різних країн.
   Традиційно англійську систему права відрізняє принцип стабільності і додержання прецедентів навіть тоді, коли вони формально не мали обов'язкової сили. Впевненість громадян, державних службовців і посадових осіб в існуючому правовому порядку ґрунтувалася на минулій прецедентній практиці, яка вважалася непорушною доти, доки не з'являвся якийсь вагомий аргумент на користь її зміни. Суди завжди орієнтувалися на однаковий розгляд аналогічних випадків. Дотепер не тільки прецеденти, а й їх тлумачення залишаються незмінними.
  
   § 9. Норма права
  
   У системі англійського права існують два види норм: законодавчі і прецедентні. Законодавчі норми, як і норми романо-германської системи права, є правилами поведінки загального характеру. Прецедентні норми - судове рішення (або його частина) у конкретній справі.
   Прецедентна норма права містить:
   1) юридичний висновок у справі (визначення рішення);
   2) аргументоване обґрунтування рішення (положення або принцип, що полягають у підставі для визначення рішення).
   Ці два елементи складають сутність рішення. Фактично тільки прецедентна норма носить обов'язковий характер. Усе інше в рішенні вважається «мимохідь сказаним» з метою переконати, схилити до тієї чи іншої позиції у питанні, яке не є предметом рішення. «Мимохідь сказане» не має обов'язкового значення для інших судів при розгляді аналогічних справ. Правда, його практично важко відокремити від прецедентно! норми. Це заважає чіткому формулюванню норми.
   Прецедентна норма принципово відрізняється від норми права романо-германського типу своєю конкретною, «казуїстичною»,
  
   індивідуальною спрямованістю, відсутністю абстрактно-узагальненого

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>