судове випробування», «сваволя місцевої влади».
   Спочатку римське право поширювалося переважно в містах середньовічної Європи. У XIII - XVIII століттях воно охопило земельні відносини на селі, пристосувалося до нових умов, його норми переплелися з місцевими звичаями і релігійними канонами.
   Формування романо-германського типу правових систем відбувалося в умовах роз'єднаності країн Західної Європи і панування переконання, що таке об'єднання неможливе. Відсутність тенденції до централізації влади виражає специфіку умов становлення романо-германського типу правової системи на відміну від англо-американського типу.
   Підґрунтям розвитку системи романо-германського права служили загальна культура і традиції країн континентальної Європи, що сприйняли римське право завдяки його популяризації в університетах - італійських, французьких, німецьких. Саме університети створили в XII - ХНІ століттях загальну для європейських країн юридичну науку на базі зводу законів (кодексу) Юстиніана (529 - 534 pp.). Рецепція римського права розпочалася з його тлумачення і завершилася вмиканням абстрактних норм у кодекси європейських держав.
   Велику роль в «очищенні», переробці і пристосуванні римського права до умов життя в XIV ст. відіграла школа глосаторів, що поставили за мету встановити початковий зміст римських законів, її діяльність продовжила школа постглосаторів. Процес запозичення і використання римського права (його понятійного апарату, структури, логіки викладу, юридичної техніки) одержав назву рецепції. Особливої популярності рецепція римського права набула в Німеччині з XV ст., справивши на неї більш сильний вплив, ніж на Францію.
   Університетська концепція права ґрунтувалася на понятті права як належного (яким повинно бути), а не

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>