еоднаковим праворозумінням. У Франції перевага віддається терміну «порівняльне право», у країнах Латинської Америки і деяких інших країнах - «порівняльному законодавству», у Німеччині, Україні, Росії - «порівняльному правознавству». Проте юристи всіх країн вважають за природне розглядати свої правові системи як із погляду їх внутрішніх рис і особливостей, так і крізь призму інших правових систем.
   В основному завершене оформлення порівняльного правознавства як самостійної науки, до складу якої входять: предмет науки - підстави і об'єкти порівняння; методологія (включаючи принципи) науки; система науки - її структурні елементи; функції науки; наукова термінологія і категорії науки - понятійний апарат; бібліографія; історія науки - етапи виникнення, розвитку і затвердження; соціальне призначення.
   Предмет порівняльного правознавства - загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування правових систем світу в їх порівняльному пізнанні. Порівняльне пізнання може походити як мінімум із двох правових систем. Важливо підкреслити, що предмет порівняльного правознавства як самостійної науки не тільки містить у собі процес порівняння окремих нормативно-правових актів, галузей права або інститутів, а й охоплює правові системи в цілому. Порівняння припускає діяльність, у ході якої відповідні елементи порівнюваних правових систем зіставляються для того, щоб визначити наявні між ними подібності і відмінності.
   Правові системи, як і право, існують у просторі і часі. Вони мають минуле, теперішнє і майбутнє. Об'єктом порівняння є правові системи світу, які розкриваються через їх компоненти (елементи): праворозуміння, правові норми та їх види, система праву, джерела права, нормативно-правові акти, правозастосовні

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>