х актів (формулювання заголовних назв статей і частин тексту, юридичного стилю, юридичної мови):
   1) логічна послідовність і компактність викладу нормативних розпоряджень, що містяться в нормативному акті; відповідність змісту закону його найменуванню;
   2) відсутність суперечностей усередині нормативного акта, а також суперечностей з іншими нормативними актами; заповнення прогалин;
   3) наявність формальних реквізитів у нормативних актах: найменування акта; органу, що його видав; місця видання; дати видання; підписів офіційних осіб; порядкового номера;
   4) наявність встановленої структури нормативного акта: глав, розділів і частин - у великих законах; статей - у всіх законах; пунктів - у підзаконних актах; заголовків у кожній статті - у законах, переважно в кодексах, а також можливість преамбул в окремих законах; додатків - у підзаконних нормативних актах.
   5) стислість викладу і разом з тим ясність, логічність, граматична правильність мови нормативного акта - без художньої красивості і декларативних положень: метафор, епітетів, порівнянь, абревіатур, ненормативних слів і словосполучень та ін.
   Для юридичної мови характерним є наказовий стиль викладу.
   Відступ від цих вимог призводить до юридичних помилок: прогалин у нормативному акті, суперечностей між його статтями, нечітких формулювань, стилістичних погрішностей та ін., які знижують якість акта, ускладнюють його усвідомлення і роз'яснення (тлумачення), реалізацію норм права в конкретних відносинах.
   Види юридичних (правотворчих) помилок такі.
   1. Власне юридичні - прийняття декларативних норм, тобто норм, не забезпечених матеріальними ресурсами і необхідними юридичними засобами; наявність колізійних норм, тобто норм, що суперечать одна одній; відсилання до неіснуючих

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>