ридична термінологія;
   2) юридичні конструкції;
   3) форма нормативного акта, прийоми і правила викладу його змісту.
   Юридична термінологія - це система юридичних термінів, тобто словесних позначень понять, що використовуються при викладі змісту закону, іншого нормативного акта.
   Вона припускає так звану термінологічну уніфікацію: однозначність, загальновизнаність, стабільність і доступність термінів, визначеність і чіткість у викладі нормативно-правового матеріалу, які виключають різне розуміння думки законодавця.
   Однозначність - уживання терміна в даному законі в тому самому значенні.
   Загальновизнаність - уживання термінів відомих, а не вигаданих законодавцем для даного закону.
   Стабільність - усталеність термінології, а не зміна її з прийняттям кожного нового закону.
   Доступність - простота і адекватність терміна змісту норм права.
   Розрізняють три види термінів у текстах законів:
   загальновживані спеціально-технічні спеціально-юридичні
   - терміни в загальноприйнятому значенні, наприклад, будинок, документ, будівля, природа, довкілля та ін. - терміни, що мають значення у галузі спеціальних знань - техніки, медицини, економіки, соціології, біології, наприклад, депозит, безробітний, страйк - терміни, що мають особливе юридичне значення, яким виражається своєрідність того чи іншого правового поняття, наприклад, застава, володіння, переведення боргу, колективний договір
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   Для єдності юридичної термінології необхідно, щоб при позначенні в нормативному тексті певного поняття послідовно вживався один і той же термін, а при позначенні різних, таких, що не збігаються між собою, понять використовувалися різні терміни. Прийняті закони повинні термінологічне стикуватися між собою і містити

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>