влади, яка означає її верховенство і повноту всередині країни, незалежність і рівноправність ззовні.
   Відрізняють дві сторони державного суверенітету1:
   внутрішню: виражає верховенство і повноту державної влади відносно до усіх інших організацій у політичній системі суспільства, її монопольне право на законодавство, управління і юрисдикцію2 усередині країни в межах усієї державної території;
   зовнішню: виражає незалежність і рівноправність держави як суб'єкта міжнародного права у взаємовідносинах з іншими державами, недопустимість втручання у внутрішньодержавні справи ззовні.
   Внутрішній суверенітет називають ще законодавчим суверенітетом, оскільки він припускає право законодавчої влади видавати закони.
   У Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. зазначені такі ознаки державного суверенітету України:
   1) верховенство (інакше: прерогатива влади) - відсутність іншої більш високої суспільної влади на території країни: державна влада може скасувати, визнати недійсним будь-який прояв усякої іншої суспільної влади;
   Термін суверенітет (фр. - верховна влада) стосовно держави вперше вжитий Жаном Боденом (Франція, XVI ст.).
   Юрисдикція (лат jurisdictio - суд, судочинство) - обсяг правомочностей відповідних державних органів (суду, арбітражного суду, адміністративних органів та ін.) вирішувати спори про право і справи про правопорушення, зокрема оцінювати дії особи з погляду правомірності і застосовувати юридичні санкції до правопорушників.
   2) самостійність - можливість самостійно приймати рішення усередині країни і ззовні за дотримання норм національного та міжнародного права;
   3) повнота (інакше: універсальність) - поширення державної влади на всі сфери державного життя, на все населення і громадські

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>