дійсність з погляду цих знань. Відбувається процес не прямого відтворення з діях особи одержаних знань, а виникає їх переосмислений варіант, співвіднесений з поглядами на правове, обов'язкове. Після цього виробляється правова настанова, яка відображає готовність до певної правової поведінки. Блок правових настанов містить також схильність до .оцінки правових явищ, виходячи з напрямку правової поведінки. Він впливає як на регулюючу (настановну), так і на пізнавальну (когнітивну) і правостворюючу (ціннісну) функції правосвідомості.
   Правосвідомість може бути структурована на компоненти відповідно до виконуваних ними функцій:
   - когнітивний (пізнавальний, інформаційний),
   - правостворюючий (ціннісний, емоційний),
   - регулюючий (настановний).
   Правосвідомість є необхідною умовою створення норм права, їх точної та повної реалізації. Вона виступає фактором поваги до права.
   Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації
   виражається у тому, що правосвідомість:
   - певною мірою як би випереджає юридичне право, є його безпосереднім ідейним джерелом, передує йому, існує «до» права;
   - діє «паралельно» з правом: уловлює потреби його вдосконалення в напрямку відображення об'єктивних суспільних процесів; визначає зміни і перспективи розвитку права; безпосередньо впливає на процес і результати правотворчості;
   - існує «після» права у тому сенсі, що служить орієнтиром вибору доцільного, оптимального варіанта поведінки в межах норм права, які застосовуються або реалізуються;
   - є інтелектуальним інструментом ефективного використання законодавства, тлумачення норм права;
   - може використовуватися як важливий Інструмент застосування аналогії закону і аналогії права з метою заповнення прогалин у законодавстві;
  

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>