осована до даного випадку. Не можна підганяти факти під гіпотезу обраної норми.
   2. Перевірку дійсності тексту того акта, в якому міститься шукана норма, тобто встановлення офіційного тексту норми. Не можна посилатися на неофіційні тексти. Слід керуватися останньою редакцією офіційного видання закону з усіма змінами і доповненнями на день застосування норм права.
   3. Аналіз норми з погляду її дії в часі, просторі і за колом осіб. Слід встановити:
   а) чи діяла норма права в момент, коли відбувалися досліджувані обставин;
   б) чи діє вона в момент розгляду конкретної справи;
   в) чи діє вона на території, де розглядається справа;
   г) чи поширюється вона на осіб, пов'язаних з цією справою.
   При визначенні чинності закону в часі необхідно додержуватися правила: «Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи» (ст. 58 Конституції України).
   При виявленні в процесі вибору норм протиріч або суперечностей змісту двох чи більше формально діючих норм необхідно дозволяти колізію норм у такий спосіб:
   а) якщо норми мають різну юридичну чинність, то діє норма, що має більшу силу;
   б) якщо норми мають рівну юридичну чинність, то діє норма, прийнята пізніше.
   4. З'ясування змісту норми права. Необхідна перевірка, чи немає офіційного тлумачення норми. Якщо правотворчий орган видав нормативно-правовий акт, а потім - акт, у якому наводиться офіційне тлумачення, то таке тлумачення є обов'язковим для того, хто застосовує норму.
   Недостатньо перевірити, чи було офіційне тлумачення. Правозастосовний орган має сам її тлумачити, тому що без тлумачення не можна застосовувати правову норму.
   Всі зазначені дії є головними вимогами до застосування норм

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>