бставини потребують доведення, а які ні (загальновідомі, презумпції, преюдиції), які факти доводяться певними засобами (наприклад, експертизою). Остаточна оцінка доказу завжди є справою правозастосувача.
   Презумпції у галузі доказів і доведення - це припущення про факти, їх наявність чи відсутність.
   Види презумпцій:
   1) неспростовні - це закріплене в законі припущення про наявність чи відсутність певного факту, який не підлягає сумніву і тому не потребує доведення (наприклад, презумпція недієздатності неповнолітньої особи);
   2) спростовні - це закріплене в законі припущення про наявність чи відсутність факту, який має юридичне значення, доки щодо цього факту не буде встановлене інше (наприклад, презумпція невинності особи) (див. про презумпції у главі «Правовідносини. Юридичні факти»).
   Преюдиція - це виключення заперечуваності юридичної вірогідності одного разу доведеного факту. Якщо суд або інший юрисдикційний орган вже встановив певні факти (після їх перевірки і оцінки) і закріпив це у відповідному документі, то вони визнаються преюдиціальними - такими, що при новому розгляді справи вважаються встановленими, істинними, такими, що не потребують нового доведення.
   II. Встановлення юридичної основи справи - вибір і аналіз юридичних норм.
   Встановлення юридичної основи справи є юридичною кваліфікацією фактичних обставин справи. Юридична кваліфікація - це правова оцінка всієї сукупності обставин справи через співвіднесення даного випадку з певними юридичними нормами.
   Вказівки на правові наслідки містяться в диспозиції (санкції) норми права.
   Встановлення юридичної основи справи (юридична кваліфікація фактичних обставин) включає:
   1. Вибір галузі, підгалузі, інституту права і знаходження норми, яка може бути застосована

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>