юридичних фактів або конкретних документів (установлення факту батьківства, смерті, розірвання шлюбу).
   5. У разі здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності органів держави і органів місцевого самоврядування - вирішення кадрових питань (зачислення до штату, підвищення в посаді), організація або ліквідація структурних ланок органу держави, виділення фінансів, приміщень тощо.
   6. При здійсненні державним органом, організацією, установою яких-небудь дій на користь конкретного громадянина або іншої особи (нагородження, присвоєння звань, почесних посад, виплата пенсії, здавання в найом жилого приміщення).
   7. При вирішенні питань про статуси об'єднань (реєстрація уповноваженим органом громадських, некомерційних і комерційних корпорацій);
   8. При вирішенні організаційних питань (наприклад, постанова Верховної Ради України про порядок висвітлення роботи сесії та ін.) тощо.
   Згрупувавши всі випадки застосування норм права, можна дійти висновку, що правозастосування полягає у:
   • наділенні одних учасників правовідносин суб'єктивними юридичними правами і покладенні на інших суб'єктивних юридичних обов'язків;
   • вирішенні спору про право - про наявність або міру суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків;
   • визначенні міри юридичної відповідальності правопорушника.
   Ознаки застосування норм права.
   1. Має владний характер, тому що це діяльність компетентного органу або посадової особи, і лише в рамках наданих йому (їй) повноважень. Серед органів, що застосовують норми права, можна виділити органи юрисдикції - суди (загальні, арбітражні тощо), адміністративні комісії та ін. Наприклад, лише в судовому порядку можливо безперечне списання (стягнення) коштів з рахунків юридичних осіб І фізичних осіб - суб'єктів

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>