втовариства, однаковими для всіх його членів. Слід зазначити, що держава як суб'єкт міжнародного права не тільки має права і обов'язки за міжнародним правом, а й створює його норми і принципи. Тому кожна держава має загальний міжнародно-правовий статус.
   Що стосується конкретного статусу держави, то він залежить від тих конкретних різноманітних правовідносин, учасником яких є держава як усередині країни, так і на міжнародній арені.
   Будучи організацією всього суспільства, держава покликана виражати публічні, загальні інтереси і, відтак, діяти на основі норм публічного права.
   За межами і усередині країни держава є найважливішим учасником таких публічних відносин:
   1) міжнародно-правових (укладення двосторонніх і багатосторонніх договорів на основі норм публічного міжнародного права);
   2) конституційно-правових (прийняття до національного громадянства, нагородження громадянина державною нагородою або присвоєння йому почесного звання);
   3) кримінально-правових (здійснення боротьби зі злочинністю від імені держави) та ін.
   Таким чином, держава через державну владу, яка являє собою вольові (керівництва-підпорядкування) відносини, що складаються між державним апаратом і суб'єктами політичної системи суспільства на основі правових норм, виступає як владний суб'єкт правовідносин.
   Разом з тим держава виступає як суб'єкт права в цивільному обороті на основі норм приватного права.
   За межами і усередині країни держава є найважливішим учасником приватноправових відносин:
   • міжнародних (укладає договори на основі норм приватного міжнародного права);
   • внутрішніх цивільно-правових (випускає державна позику; приймає передачу спадщини на користь держави; держава Україна, наприклад, вступає у відносини з Автономною Республікою Крим

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>