моврядування;
   - комерційні організації (акціонерні товариства, приватні фірми тощо - вітчизняні, іноземні, міжнародні);
   - громадські об'єднання (партії, профспілкові організації тощо);
   - релігійні організації;
   3) держава та її структурні одиниці:
   - держава;
   - державні утворення (суб'єкти федерації - штати, землі, автономії; в Україні - Автономна Республіка Крим);
   - адміністративно-територіальні одиниці (область, місто, селище та ін.);
   4) соціальні спільноти - народ, нація, етнічні групи, громадяни виборчого округу тощо.
  
   § 6. Правосуб'єктність фізичних осіб
  
   Правосуб'єктність фізичних осіб (індивідуальних суб'єктів правовідносин) - це передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасниками правовідносин.
   У міжнародних документах про права людини (ст. 6 Загальної декларації прав людини, ст.16 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права) записано, що кожна людина, де б вона не знаходилася, має право на визнання її правосуб'єктності.
   В основі визначення природи правосуб'єктності (праводієздатності) фізичної особи лежать два критерії:
   - вікова характеристика (певний вік);
   - зрілість психіки, відсутність психологічних дефектів. Склад правосуб'єктності фізичної особи:
   • правоздатність;
   • дієздатність;
   • деліктоздатність.
   Правоздатність - це передбачена нормами права здатність (можливість) індивіда мати суб'єктивні юридичні права і виконувати суб'єктивні юридичні обов'язки. Правоздатність виникає з моменту народження і припиняється зі смертю особи.
   Правоздатність - не кількісне вираження прав суб'єкта, а постійний громадянський стан особи; не саме володіння правами, а здатність мати права, набувати суб'єктивних прав.
   Вік, психічний і фізичний стан громадянина не впливають на його

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>