нованість, тобто причинна обумовленість правовідносин нормами права);
   б) допускаються нормами права (часткова детермінованість). У цьому разі зміст правовідносин визначається незалежними від правових норм «детермінантами», насамперед договором суб'єктів майбутніх правовідносин.
   2. Правовідносини є формою реалізації норми права, впровадженням її в життя, нормою права в дії.
   За характером зв'язку між нормою права і правовідносинами можна судити про дійсну реалізацію прагнень, домагань людей. Точніше, за самим фактом виникнення або невиникнення правових відносин можна судити, чи відповідають правила, наказані нормою права, їх інтересам. Якщо норма права суперечить їх домаганням, люди не встановлюватимуть правові відносини відповідно до неї. З встановленням правових відносин їх сторонами реалізація права не закінчується, а тільки починається.
   3. Норма права і правовідносини - неодмінні складові елементи механізму правового регулювання.
   їх єдність виражає союз самостійних, відносно вільних юридичних явищ, їх взаємодію, а не породження одного юридичного явища іншим юридичним явищем (див. главу «Правове регулювання і його механізм»).
   4. Норма права містить у собі модель фактичних відносин та їх форми - правовідносини.
   Якщо звернутися до аналізу структури норми права, то можна побачити, що гіпотеза вказує на умови виникнення правовідносин, диспозиція - на права і обов'язки, а санкція - на можливі наслідки недодержання норми і правовідносин, що виникають на її підставі.
   Покажемо це на схемі.
   Гіпотеза
   Диспозиція
   Санкція
  
   Юридичний факт Суб'єкти правовідносин
   Правовідносини (суб'єктивні юридичні права, суб'єктивні юридичні обов'язки, повноваження)
   Наслідки невиконання обов'язків учасниками правовідносин Юридична

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>