вою згоду взяти на себе зобов'язання в міжнародному плані на підставі відповідного договору.
   Держава має право відмовитися від ратифікації договору, не підпадаючи під дію вимог, що випливають із міжнародних зобов'язань. Проте відмова ратифікувати конвенцію, особливо двосторонню, є скоріше винятком, ніж правилом.
  
   Не підлягають ратифікації, приєднання до яких або прийняття (укладення) яких проводиться -
  
   від імені України
   (міждержавний договір)
   від імені Уряду України
   (міжурядовий договір)
   від імені міністерств чи інших центральних органів виконавчої влади України (відомчий договір)
  
   - набирають чинності в порядку, передбаченому для указів Президента України, тобто через 10 днів із дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами
   - набирають чинності в порядку, передбаченому для постанов Кабінету Міністрів України, тобто з моменту їх прийняття, якщо пізнішій строк не передбачений у цих актах
   - набирають чинності з моменту їх підписання або з моменту затвердження міністерствами (відомствами), від імені яких договори були підписані
  
   Вимоги до міжнародних договорів, що підлягають ратифікації:
   1) обов'язковість їх якнайшвидшої ратифікації, яка здатна надати їм внутрішньодержавної сили;
   2) суб'єктом ратифікації міжнародних договорів може бути законотворчий орган;
   3) порядок ратифікації міжнародних договорів є таким самим, що й порядок ухвалення нормативно-правових актів;
   4) строки ратифікації та порядок вступу в дію нормативних міжнародних договорів - такі самі, що й для нормативно-правових актів.
   В Україні лише Верховна Рада наділена правом давати згоду на ратифікацію міжнародних договорів України (ст. 85 Конституції України).
   Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>