егуються лише окремі повноваження, у результаті чого відбувається тимчасове розширення повноважень органу, якому вони делегуються.
   3. Делегування повноважень можливо на визначений час або без зазначення строків. При делегуванні повноважень на певний строк не потрібно видання правового акта, що відкликає повноваження: вони припиняються автоматично. При делегуванні без зазначення строків повноваження можуть бути відкликані в будь-який час за рішенням органу, який делегує.
   4. Делегувати повноваження може лише вищий орган нижчому;
   5. Делегуватися повноваження можуть органом у межах його компетенції (не може передати більше повноважень, ніж має сам, і не може передати ті повноваження, яких не має).
   6. Делегування повноважень відбувається у формі письмового компетенційного акта.
   7. Орган, що делегує, обов'язково зберігає контроль за здійсненням делегованих повноважень.
   Делегування парламентом законодавчих повноважень іншим гілкам влади Конституцією України не передбачено. У деяких країнах романо-германського і англо-американського права має місце делегування законодавчих повноважень парламентом уряду (таке делегування є конституційне закріпленим). У цьому разі законодавчий акт, підготовлений органом, якому делеговані такі повноваження, підлягає затвердженню органом, що делегує, - парламентом (наприклад, ордонанси у Франції).
   Приклади делегованої правотворчості в Україні:
   1. 18.11.1992 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання» із «метою оперативного вирішення питань, пов'язаних із проведенням ринкової реформи».
   2. Відповідно до Конституції України Верховна Рада делегує Президенту до 28.07.1999 р.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>