зації права. Правотворення відбувається і поза правотворчості державою, у рамках громадянського суспільства - у правосвідомості, конкретних правовідносинах, правомірній поведінці, правових теоріях, судових прецедентах і т. ін. Правотворення живить правотворчість новими правовими ідеями, правилами поведінки, конкретними рішеннями, угодами, котрі досліджуються, узагальнюються, систематизуються державою, а по тому формулюються в нормах права, зовнішньо виражених у нормативно-правових актах. Можна виділити такі рівні правотворення:
   1) гносеологічний - відбиває процес виникнення і розвитку права у формі правосвідомості;
   2) матеріальний - виражає формування права у вигляді конкретних правовідносин, правомірної поведінки;
   3) інституційний - відбиває існування права як системи правових норм.
   Останній рівень правотворення є рівнем правотворчості.
  
   § 2. Принципи і функції правотворчості 97
  
   Виділяють дві групи принципів правотворчості: загальні і спеціальні. Загальні принципи правотворчості - незаперечні основні вимоги, що виражають її сутність:
   /. Гуманізм, тобто формування нормативно-правових актів на засадах загальнолюдських цінностей, міжнародних стандартів прав людини, створення умов і механізмів їхнього втілення в життя суспільства і держави;
   2. Демократизм, тобто вираження в ньому волі народу, безпосередня або через представників участь народу в розробці та прийнятті нормативно-правових актів;
   3. Гласність - відкрите для громадськості, вільне і ділове обговорення проектів нормативно-правових актів, інформування про них населення;
   4. Законність - прийняття нормативно-правових актів законним шляхом, відповідно до конституційне закріпленого процесу правотворчості;
   5. Науковість - ефективне використання досягнень

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>