ду норм права в статтях нормативно-правових актів за рівнем узагальнення:
   - казуїстична - зміст норми розкривається індивідуалізованими поняттями, через певні факти, випадки, ознаки та ін.;
   - абстрактна - зміст норми розкривається через загальні, абстрактні, не Індивідуалізовані поняття.
  
   Глава 16 ПРАВОТВОРЧІСТЬ
  
   § 1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості 94,95
  
   Правотворчість - це правова форма діяльності держави за участю громадянського суспільства (у передбачених законом випадках), пов'язана із встановленням (санкціонуванням), зміною, скасуванням юридичних норм. Правотворчість виражається у формуванні, систематизації, прийнятті та оприлюдненні нормативно-правових актів.
   Головне призначення правотворчості - встановлення нових правових норм. Зміна і скасування застарілих правових норм сприяє затвердженню нових і, відтак, вони входять до його складу як допоміжні прояви правотворчості.
   Ознаки правотворчості:
   1) здійснюється державою безпосередньо або з її попереднього дозволу, а також громадянським суспільством (народом) І його суб'єктами;
   2) полягає у створенні нових норм права або в зміні чи скасуванні чинних норм;
   3) набуває завершення в письмовому акті-документі, який називається нормативно-правовим актом;
   4) відбувається відповідно до правового регламенту, тобто процедури, яка встановлюється правовими нормами;
   5) має конкретно-цільову і організаційну спрямованість.
   Правотворчість не можна зводити до законотворчості.
   Законотворчість с виключною монополією представницьких вищих органів держави (в Україні - Верховної Ради) або народу (громадянського суспільства) у передбачених законом випадках.
   Законотворчість - важлива складова частина правотворчості, яка закінчується прийняттям

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>