ті (нерідко результат - обмеження в правах правопорушника, викликане застосуванням до нього санкцій закону).
  
  
   § 3. Норми-звичаї і норми права
  
   Норми-звичаї - правила зовнішньої поведінки, які розглядаються членами соціального об'єднання як обов'язкові або на підставі безпосередніх умов суспільного життя, або на підставі якогось суспільного авторитету; здійснюються добровільно, а у разі їх порушення до правопорушників застосовуються засоби громадського впливу.
   Норми-звичаї - правила поведінки, що склалися внаслідок фактичного 'їх застосування протягом тривалого часу. Це основна форма регулювання відносин у додержавному суспільстві.
   Ознаки норми-звичаю:
   - етнічний характер;
   - колективістський характер;
   - моральна обумовленість;
   - пов'язаність із релігійними уявленнями і ритуалами;
   - підкреслена публічність та ін.
   Дотримання норм-звичаїв забезпечувалося засобами громадського суспільного впливу на порушника (страта, вигнання з роду, позбавлення вогню і води та ін.) або схваленням засобів, що застосовувалися до кривдника скривдженим, його рідними або членами роду (кревна помста).
   У державному суспільстві норми-звичаї були санкціоновані державою:
   1. У процесі судової або адміністративної діяльності, коли звичай служив підставою для вирішення спору (англо-американський тип правових систем).
   Для визнання норми-звичаю правовим звичаєм, що захищається судом, ця норма повинна була:
   - виражати тривалу правову практику;
   - відбивати однакову практику - як дії, так і бездіяльності;
   - втілювати природну і розумну потребу в правовому регулюванні ситуації. Необхідність застосування норми-звичаю доводилася в суді.
   2. Шляхом включення звичаю до законодавчих актів рабовласницьких і феодальних держав, які утворили

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>