яти більшість до значення виключно вирішального чинника, до всесилля більшості, І зберегти нерушимі межі, які дійсна демократія покликана протиставити волі більшості. Наявність активної легальної опозиції - найважливіша риса демократії як «поліархії» (багатовладдя).
   Розглянемо право етнічних (національних) меншин.
   Взаємовідносини етносів усередині держави мають будуватися на засадах консенсусу, порозуміння, тому першою умовою консолідації суспільства є свобода особи і вільний розвиток етнічних груп (національних меншин).
   Національні меншини можуть мешкати або компактно, або розкидано (дисперсно) на території держави, утвореної «статусною» або «титульною» нацією. У будь-якому разі вони мають усі права, які має нація, що дала назву державі. Винятком (у ряді випадків) є право національних меншин на політичне самовизначення. Проте права національних меншин потребують спеціального механізму забезпечення, тому що в умовах інонаціонального оточення набувають специфічного характеру.
   Значну увагу правам національних меншин приділяє ООН. У преамбулі до Статуту ООН відзначається «рівність прав великих і малих націй». Відповідно до рішень ООН національні меншини мають:
   - право проживати в місцях традиційного історичного поселення (забороняються їх депортація, примусове переселення);
   - право на неасиміляцію;
   - право на одержання пропорційної частки централізованих державних фондів, які виділяються для відповідних цілей;
   - право на участь у прийнятті державних рішень, на представництво в законодавчих та інших колегіальних органах держави;
   - право на недискримінацію;
   - право на захист з боку держави від будь-яких проявів ворожнечі, погроз, приниження і обмеження.
   Підсумковий документ Віденської зустрічі представників

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>