ій узгодженої взаємодії влади і права.
   Античними авторами було вироблено низку положень про правову державу:
   - про владу закону як поєднання сили і права (Аристотель, Солон);
   - про відрізнений правильних і неправильних форм правління (Сократ, Платон);
   - про відрізнення природного і позитивного права та їх співвідношення (Аристотель, Демокрит);
   - про рівність людей за природним правом (римські юристи, стоїки);
   - про право як мірило справедливості, що регулює норми спілкування (софісти, Цицерон та ін.);
   - про державу як правове об'єднання людей (Цицерон1);
   - про сфери приватного і публічного права, про юридичну особу, суб'єкт права (римські юристи).
   Символічним вираженням уявлень про державну владу, що визнає право, тобто про справедливу державну владу, став образ богині правосуддя із зав'язкою на очах, із мечем і терезами правосуддя. Він уособлює єднання сили і права: охоронюваний богинею правопорядок рівною мірою є обов'язковим для усіх. Образ правосуддя виражає зміст і ідею не лише справедливого суду як спеціального органу, а й ідею справедливої, правової, державної влади.
   Протягом історії рація і зміст ідеї про правову державу в різних мислителів, політичних і суспільних діячів значно різнилися. Позаяк у одних ідея такої держави пов'язувалася з приватною власністю, експлуатацією чужої праці та привілейованим становищем у суспільстві певних класів і верств, інші розуміли її зовсім інакше. Т. Мор, наприклад, ще у XVI ст. констатував, що в умовах приватної власності не можна говорити ні про справедливість, ні про громадський добробут, ні про «здійснене державне управління».
   В епоху переходу від феодалізму до капіталізму вирішального значення у працях дослідників набувають проблеми поділу функцій влади,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>