що залежать від професійного особистого становища, трудових прав і обов'язків, від процесу праці;
   - адміністративних, що залежать від виконання служби, управлінських функцій (відносин влади).
   Державний службовець - працівник державної організації, установи, підприємства, що в установленому законом порядку здійснює трудові функції на професійних засадах на основі трудового договору (контракту), що одержує заробітну плату з державних коштів відповідно до займаної посади і підкоряється службовій дисципліні.
   Власне (безпосередні) державні службовці - особи, що мають виконавчо-розпорядницькі повноваження від імені держави. У багатьох країнах даних осіб відносять до чиновників і відрізняють від простих державних службовців (учителів державних шкіл, працівників пошти, телеграфу та ін.). З юридичної точки зору відмінності між ними кореняться в нормах галузі права, що визначає їх спеціальний (службовий) правовий статус: правовий статус чиновників (безпосередніх державних службовців) визначається нормами адміністративного права, а правовий статус простих державних службовців - нормами трудового права (за допомогою трудового договору). Не однаковими є й порядок їх прийняття на службу (присяга), привілеї (незмінюваність) та ін.
   У ряді країн, що належать до англо-американського типу правових систем, найчисленнішу групу службовців розглядають як публічну службу, а власне державних службовців - як цивільну, яка є різновидом публічної служби. Крім цивільної служби виділяють ще такі галузі служби: поліцейську, військову, судову, тюремну та ін.
   Ознаки державного службовця як професіонала управління:
   • має інформацію як особливий предмет праці, за допомогою якої впливає на тих, хто управляються (обслуговуються);
   • працює оплатно

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>