овноважень місцевим виборним органам, а під деконцентрацією - делегування повноважень призначуваним із центру органам місцевої адміністрації. Місцеве самоврядування - це децентралізована форма управління.
   Основні системи місцевих органів самоврядування і управління такі.
   1. Англо-американська система. В адміністративно-територіальних одиницях для вирішення місцевих питань обирається рада, зазвичай на 4 роки, її склад може бути як обраним, так і найнятим. Проте призначуваних чиновників із центру на місцях немає. Ця система місцевого самоврядування збереглася в «старих» державах - Англії, Канаді, Австралії та ін. її немає в нових країнах, що розвиваються, де створені більш централізовані системи.
   2. Континентальна (романо-германська) (Франція, Італія, Бельгія та ін.). При формуванні управління адміністративно-територіальних одиниць використовується змішаний принцип: виборність і призначуваність. Це пояснюється розмежуванням самоврядування в общинах і управління в адміністративно-територіальних одиницях. В общинах - виборні органи самоврядування, без призначуваних «зверху» адміністраторів. У адміністративно-територіальних одиницях - як виборні, так і призначувані чиновники з центру, покликані здійснювати «адміністративний контроль» за органами самоврядування.
   3. Соціалістична система. Хоча це й віджила в цілому система, проте її елементи в ряді країн збереглися й дотепер. Державна система будувалася на відкиданні принципу поділу влади. Місцева Рада була органом державної влади на своїй території. Усі інші державні органи (наприклад, суди) формувалися Радами і були підвладними їм. Не було відносної самостійності місцевого самоврядування щодо центральних органів.
   4. Іберійська система (Іспанія, Португалія, деякі країни

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-731 * збірник літератури №5 * >>>далее>>>