нь спільного соціологічного характеру, до цілісної системи знань. Усе частіше звучить заклик звернутися до загальної теорії. Соціологи справедливо зазначають, що без загальної теорії немає і не може бути розвинутої цілісної системи наукових знань, бо загальна теорія виконує функції висхідного і узагальнюючого знання, яке забезпечує подальший розвиток спеціального і конкретного.
   Про тенденції розвитку соціології досить добре сказав відомий англійський соціолог Ентоні Гідденс у статті "Дев'ять тез про майбутнє соціології"[2]. За його словами, соціологія прийде до теоретичного синтезу і відмовиться від ігнорування загальної теорії. При цьому буде переосмислений головний об'єкт соціологічного аналізу — цілісність суспільства. Це вже не ізольоване суспільство у державно-національних рамках, а система суспільств. Соціологія знову зацікавиться великомасштабними довготривалими процесами соціальної трансформації, стане більш активним учасником у формуванні практичної соціальної політики. Е. Гідденс висловив упевненість, що соціологічне мислення і соціологічне бачення органічно ввійдуть до контексту інших наук про суспільство (історії, філософії, політології, соціальної антропології, міжнародних відносин). Подібно до інших наук, соціологія за своєю природою і історією розвитку інтернаціональна. Вона є продуктом духовного розвитку людства, результатом творчої діяльності вчених різних країн. її поява — досягнення світової суспільствознавчої думки.
   Безперечно, розвиток соціології має свої особливості у різних країнах. Без їхнього вивчення наші уявлення про соціологію були б не досить повними і глибокими. Нині ми скаржимося на те, що не знаємо, як розвивалася українська соціологічна думка. Між тим, свого часу цей розвиток був доволі інтенсивним. Цікаво, наприклад, що відомий український історик М. Грушевський вважав себе соціологом.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-208 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>