озвиток соціології на цьому етапі зробили американські соціологи Г. Парсонс, Р. Мертон.
   Разом з тим спеціалізація і методологічний плюралізм призвели до негативних наслідків. Для соціології стають характерними розірваність елементів, фрагментація, піддається сумніву цілісність соціологічного знання, воно розглядається як набір великого числа спеціальних теорій і конкретних досліджень.
   У 70 — 90-х роках у соціологію приходить розуміння необхідності поєднання різноманітних методологічних підходів, напрямків соціологічного аналізу.
   Різні теоретичні підходи не розглядаються як протилежні, несумісні. Польський соціолог П. Штомпка наводить слова американського соціолога Дж. Александера про те, що "нормою стає синтезування, а не полемічне теоретизування". Прикладом такого синтезування П. Штомпка вважає концепцію багатомірності Дж. Александера, концепцію структуралізації Е. Гідденса, теорію соціальної комунікації Ю. Хабермаса, власну теорію соціального становлення та ін.
   Сучасне оновлення соціології полягає і в тому, що вона переходить від описовості фактів до аналітичних узагальнень. Так поступово, протягом усіх цих етапів формуються всі структурні елементи соціологічної системи знань.
   У нашій країні соціологія має свої особливості, свої етапи розвитку.
   Після 1929 року, коли соціологію було оголошено псевдонаукою, вона могла розвиватися лише в рамках інших галузей знань (філософії, історії, економічного, юридичного знання тощо). Тому зараз важливо виокремити соціологічне знання з інших наук, об'єднати його в рамках соціології.
   У нашій країні ще не подолані фрагментація соціології, розірваність її елементів, про що свідчать учбові програми та навчальні посібники, де найчастіше дається виклад спеціальних соціологічних теорій (соціологій), а не загальної теорії.
   Соціологія ніби повертається до своїх витоків, до узагальнень

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-208 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>