на пояснити, аналізуючи їхні функції у суспільній системі. Суспільство зберігає сталість, оскільки реалізуються всі необхідні для соціального організму функції, у тому числі функція соціального контролю. Р. Мертон вводить поняття дисфункції, тобто руйнівної функції, та прихованих (латентних) функцій. За Мертоном, одні й ті ж елементи можуть бути функціональними по відношенню до одних систем і дисфункціональними до інших. Дисфункції долаються в процесі поступових змін.
   Т. Парсонс розвиває теорію структурного функціоналізму. На його думку, існують чотири основні функції соціальної системи:
   адаптація, досягнення мети, інтеграція і відтворення структури, які забезпечуються різними підсистемами суспільства. Так, всередині соціальної системи функцію адаптації забезпечує економічна підсистема, функцію досягнення мети — політична підсистема, функцію інтеграції — правові інститути та звичаї, відтворення структури — система вірувань, мораль, інститути освіти, виховання та ін. Цілісність суспільства досягається шляхом інтеграції загальноприйнятих соціальних цінностей і норм. Парсонс визначає суспільство як систему взаємовідносин між людьми, сполучною основою котрої є норми й цінності. Е. Дюркгейм розглядає суспільство як надіндивідуальну духовну реальність, що грунтується на колективних уявленнях.
   Широкого поширення набув методологічний підхід до аналізу суспільства з позицій теорії конфлікту. Основні ідеї конфліктного підходу були сформульовані К. Марксом, який вважав, що властива суспільству соціальна нерівність неминуче породжує конфлікти і несталість суспільства. В цьому плані загальними рисами суспільства є не стабільність і злагода, а панування, конфлікт, придушення. Конфлікт виникає, бо люди у відповідності з їхнім економічним становищем поділені на протилежні й антагоністичні класи. Класова боротьба пронизує усю історію,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-208 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>