підставу, як фіктивність шлюбу, тобто укладання шлюбу без наміру подружжя (чи одним з подружжя) дійсно створити сім'ю, а лише реєстрація шлюбу з метою досягнення якихось пільг та привілеїв, що випливають із його реєстрації (право на житло другого з подружжя, право на майно другого з подружжя у випадку його смерті, право на пенсію, на страхову суму, можливість ухилення від сплати податку тощо). Зовнішня згода таких осіб на укладання шлюбу не відповідає їх внутрішній волі.
   За правовою природою фіктивний шлюб нагадує мниму угоду. Як при мнимій угоді, так і при укладанні фіктивного шлюбу сторони вчиняють юридичні дії без наміру настання тих правових наслідків, які передбачені законом.
   Справи щодо визнання шлюбу недійсним із мотиву його фіктивності хоча й досить часто зустрічаються в судовій практиці, але спричинюють значні труднощі, особливо в тому разі, коли один з подружжя дійсно бажав створити сім'ю, а інший, отримавши те, до чого він прагнув (наприклад, право реєстрації на житловій площі другого з подружжя в столиці, розподіл в аспірантуру, влаштування на престижну роботу тощо), докорінно змінює свою поведінку і звертається з позовом про розірвання шлюбу.
   У такому разі суд має уважно вивчити і врахувати всі обставини справи: стосунки подружжя до шлюбу, його тривалість, спільне проживання і ведення господарства подружжям у шлюбі, наявність чи відсутність дітей, інші докази, які б свідчили про бажання створити сім'ю чи про його відсутність.
   Труднощі у розгляді справ такого роду пов'язані з тим, що згідно з чинним законодавством подружжя не зобов'язане проживати разом, тому їх роздільне місце проживання ще не свідчить про відсутність наміру створити сім'ю і не може автоматично розглядатися як доказ фіктивності шлюбу.
   Роздільність

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-363 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>