е повинен підлягати розширеному тлумаченню. При цьому не повинні істотно ущемлюватися інтереси другого з подружжя, частка якого зменшується.
   Показовою в цьому аспекті є справа за позовом М. до П. про розірвання шлюбу та визнання права власності на половину будинку. Позивач, зокрема, зазначав, що в період перебування в шлюбі він з відповідачкою придбали в м. Черкаси 2/5 частини будинку, від шлюбу мають двох дітей, на утримання яких він сплачує аліменти. Рішенням народного суду м. Черкаси позовні вимоги М. були задоволені. Голова Верховного Суду України на це рішення вніс протест до президії Черкаського обласного суду, яка протест задовольнила. У своїй постанові від 15 лютого 1973 р. президія Київського міського суду, зокрема, зазначила, що протест підлягає задоволенню, оскільки згідно зі ст. 28 КпШС України суд може відійти від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Визнаючи частки кожної із сторін рівними, суд не мотивував, чому він не взяв до уваги те, що з відповідачкою залишилося проживати двоє неповнолітніх дітей та чому не вважав за можливе відійти від начала рівності часток подружжя. Відповідачка ж посилалася на те, що площа спірної частини домоволодіння становить усього 23 м2 і поділ її на дві частини значно ущемляє інтереси дітей, оскільки площа 17 м2 не є достатньою для проживання трьох осіб, а позивач проживає в комунальній квартирі і не має потреби в житлі.
   На підставі викладеного президія Черкаського обласного суду постановила протест заступника Голови Верховного Суду України задовольнити, справу в частині поділу будинку направити на новий розгляд.
   Аналіз наведеної справи дає підстави для висновку про те, що суд має аргументувати

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-363 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>