підтримку у судовій практиці періоду незалежності України. Зокрема, у справі за позовом 3. до М. про поділ спільного майна президія Вінницького обласного суду у своїй постанові від 7 березня 1996 р. зазначила, що при вирішенні спору про поділ спільного майна подружжя суд повинен враховувати внески в його надбання, зроблені одним з подружжя за рахунок його роздільного майна, і зазначати в рішенні, які саме інтереси когось із подружжя або їх неповнолітніх дітей він взяв до уваги, відступаючи від начала рівності часток подружжя.
   Неврахування відповідних інтересів дітей або одного з подружжя розглядається як підстава для скасування судового рішення. Однак така категоричність вищих судових інстанцій певною мірою є сумнівною. Справа в тому, що норму ст. 28 КпШС не можна визнати конструктивно вдалою, оскільки в ній, по-перше, не визначені конкретні інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу для відходу від начала рівності часток у спільному подружньому майні, по-друге, в ній зазначено лише, що "в окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя", тобто у такій редакції наведена норма не зобов'язує суди відходити від начала рівності часток на користь одного з подружжя. Тому вважаємо за доцільне в новому сімейному законодавстві дати орієнтовний перелік інтересів неповнолітніх дітей та одного з подружжя, які суд має враховувати при відході від начала рівності часток у спільній власності подружжя. Такі інтереси можуть бути обумовлені необхідністю забезпечення лікування та догляду неповнолітніх дітей чи одного з подружжя, неможливістю задоволення за рахунок рівної частки у житлі житлових інтересів дітей. На наш погляд, коло підстав для збільшення частки одного з подружжя не має бути надто широким, і їх перелік не

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-363 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>